Welcome to our forum! / Добро пожаловать на наш форум!

Уважаемые форумчане - сообшения можно писать на русском или английском языках. Пользуйтесь, пожалуйста, встроенным переводчиком Google.

Наш форум имеет общую авторизацию с интернет-магазином. При регистрации в интернет-магазине посетитель автоматически регистрируется на форуме. Для полноценного общения на форуме ему не нужно повторно заполнять данные о себе и проходить процедуру регистрации. При желании покупатель может отредактировать данные о себе в профиле форума, сменить ник, email, добавить аватар, подпись и т.д.

 

Dear visitors of the forum - messages while driving, you can write in English. Please use the integrated machine translator Google.

Our forum has a general authorization with an online store. When registering in the online store, the visitor is automatically registered on the forum. For full communication on the forum does not need to re-fill the data about yourself and pass the registration procedure. If desired, the buyer can edit the information about himself in the profile of the forum, change the nickname, email, add an avatar, signature, etc.

Forum
You are not logged in!      [ LOGIN ] or [ REGISTER ]
Forum » Russian Civil war / Гражданская война в России » Thread: Ukrainian Armies/ 1917-1920 -- Page 5  Jump To: 


Sender Message
First   Prev  21 - 30   31 - 40  41 - 50  51 - 60   61 - 70  Next   Last
Николай
Registered User




From: Воронеж
Messages: 1562

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 14-04-2012 18:47
 
Благодарствуем, Гетманец, быстро вы до нас добрались!
Правда, ссылки на эти иллюстрации здесь уже были, но с подписями по-украински.

Гетманець/ /Hetmanec
New User




From: Che )
Messages: 14

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 14-04-2012 19:00
 
Решил закинуть публике подборку фото :


Гетманець/ /Hetmanec
New User




From: Che )
Messages: 14

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 14-04-2012 19:08
 
1) Адьютант С. Петлюры, и его племянник по совместительству, Мстислав Скрипник. Будущий патриарх УАПЦ в униформе хорунжего УНР
2) Черные Запорожцы, слева - хорунжий
3) Подполковник Армии УНР В.Кедровский. На груди - орден Симона Петлюры и крест Украинской Галицкой Армии
4) Хорунжий 1 конного Лубенского полка им. Максима Зализняка
5) Роман Дашкевич, командир артиллерии Сечевых Стрельцов в униформе образца начала 1918 г.
6) Военный министр Жуковский (слева) принимает парад в Киеве, начало 1918 г.
7) Хорунжий Армии УНР
8) Конвой из воинов УНР...
9) 2 пешая дивизия "Запорожская Сечь". Командир - Юхим Божко на переднем плане с кинжалом за поясом. Весна 1919 года

Николай
Registered User




From: Воронеж
Messages: 1562

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 16-04-2012 07:12
 
Придя в Киев, немцы прежде всего вычистили невероятно загаженный при большевиках вокзал. Вычистили, убрали, декорировали и пригласили вечером на танцы тех торговок, что по принуждению помогали в уборке вокзала. За украинскими войсками, вошедшими под предводительством нового военного министра Центральной Рады Жуковского, численно возросшими, благодаря привезенным из германского плена, с иголочки одетым в синие жупаны, новые сапоги и высокие серые папахи, из поддельного барашка, с огромными кокардами украинских цветов, вошли на другой день немцы под командой Линзингена.

Н.Могилянский. Трагедия Украйны. (Из пережитого в Киеве в 1918 г.) // 1918 год на Украине. Составление, научная редакция, предисловие и комментарии д.и.н. С.В.Волкова. М., ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2001. С.37

Ноябрь 1918 г. - одна их русских частей, сформированных Скоропадским для защиты Киева от Петлюры; дружина генерала Кирпичева.

Одной из особенностей Гражданской войны вообще, а в этот ее период в особенности, была полная невозможность отличить своих от чужих по форме одежды Не говоря уже о том, что все военные носили одинаковые шинели, те же шинели носили в деревнях демобилизованные, вернее, самодемобилизовавшиеся солдаты.
Лично я имел, как и большинство, папаху, а вместо шинели у меня была очень теплая зеленая охотничья куртка, на ногах валенки, на шее башлык. Так мог быть одет охотник, помещик и его управляющий, и нужно было очень близко подойти, чтобы разглядеть на папахе кокарду, а под башлыком погоны.

В.Хитрово. Киевская эпопея 1918 года // 1918 год на Украине. Составление, научная редакция, предисловие и комментарии д.и.н. С.В.Волкова. М., ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2001. С.148.

У входных дверей расхаживали громадные, молчаливые немцы и стояли неуверенные, молодые петлюровцы. Кучка офицеров окружила караульного, дают ему деньги, просят купить газет. Но вдруг на улице у первых дверей вдалеке послышался шум, крики, сильней, сильней. И в настежь распахнутые двери, с красными бантами на папахах, на шинелях, крича, хлопая затворами, бросились вооруженные люди... «Стой! Стой! Занимай входы! Вправо! Влево!» — кричали они, щелкая затворами. Впереди — с громаднейшим маузером в руках, с выбившимися космами волос из-под папахи, весь в красных бантах — какой-то неистовый унтер-офицер. Кучка офицеров метнулась к лестнице. Немцы схватились за винтовки. Лейтенант с криками «Halt!» бросился к ворвавшимся.
Казалось, сейчас раздадутся выстрелы, стоны и начнется общее избиение. Лежавшие на лестнице люди с шумом побежали в комнаты. В комнатах, ничего не поняв, все вскочили и, как один, защелкали затворами. Лица стали бледны. Глаза уставились на двери, наступила жуткая, жуткая тишина. Наконец минут через 10 вошел офицер: «Господа, не волнуйтесь, ради Бога, все улажено. Пришли петлюровцы с требованием немедленно разоружиться». Тишина сменилась шумом разговора. Оказывается, солдаты Черноморского коша, узнав, что «гетьманцы» сидят в музее до сих пор с оружием, пришли его отобрать.
...
В скучные дни кому-то пришла мысль устроить концерт. Составили программу. Достали разрешение у коменданта. И в круглую аудиторию музея уже валит публика. Заняли места. В первых рядах - наши генералы, без погон, с унылым видом, рядом с ними - сестры, немецкие солдаты и наши властители - сечевики, в французских шлемах, с винтовками в руках, увешанные гранатами.
...
К нам стали хуже относиться. Чаще в холодных комнатах появляются вооруженные украинцы - что-то высматривают. Вот вошел солдат - мальчишка - весь в окружении, в красных и желто-голубых бантах.


Р.Гуль. Киевская эпопея // 1918 год на Украине. Составление, научная редакция, предисловие и комментарии д.и.н. С.В.Волкова. М., ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2001. С.119-120, 224, 225.

Николай
Registered User




From: Воронеж
Messages: 1562

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 23-04-2012 01:09
 


Военный моряк украины с академическим ромбом.

Гетманець/ /Hetmanec
New User




From: Che )
Messages: 14

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 29-04-2012 23:28
 
Это капитан-лейтенант Святослав Шрамченко. Именно на его очерках и трудах базируются основные представления о флоте УНР. И много фото,связанных с ВМС УНР - его фотографии. Вот кстате, его кортик hetmanec.livejournal.com/1455.html

Гетманець/ /Hetmanec
New User




From: Che )
Messages: 14

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 29-04-2012 23:34
 


Гетманець/ /Hetmanec
New User




From: Che )
Messages: 14

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 29-04-2012 23:38
 
1) Святослав Шрамченко в летнем мундире лейтенанта Украинского флота
2) Реконструкция мундира лейтенанта Украинского флота 1918 г.
3) Святослав Шрамченко с прокурором корпуса Сечевых Стрельцов, 1919 г.
4) Капитан-лейтенант Шрамченко на эмиграции в США.
5) Контр-адмирал Украинского флота Савченко-Бельский
6) Лейтенант Шрамченко с военным чиновником из штаба дивизии морской пехоты
7) Украинский морской министр Михайло Билинский и его адьютант лейтенант Шрамченко в униформе 1 гуцульского полка морской пехоты

Николай
Registered User




From: Воронеж
Messages: 1562

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 30-04-2012 00:15
 
Спасибо, Гетманець, за фото и особенно кортик.

Николай
Registered User




From: Воронеж
Messages: 1562

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 30-04-2012 00:38
 
Статья из журнала "Однострий". №9, 2009.

СИМВОЛІКА ЧЕРВОНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЙ АРМІЇ

Січень - Квітень 1920


Микола ЧМИР

Восени 1919 р. внаслідок епідемії тифу Галицька Армія втратила боєздатність, що спричинило перехід на бік Збройних Сил Півдня Росії, а після їх поразки -входження до складу Червоної Армії, в цьому зв'язку виникає закономірне питання щодо відображення згаданих подій в її символіці. Особливий інтерес становить період перебування у складі Червоної Армії, символіка якої базувалася на ідеологічних засадах більшовиків і мала підкреслено інтернаціональний характер.

Отже, поразка Збройних Сил Півдня Росії поставила Українську Галицьку Армію (УГА) (1) під загрозу знищення. Зважаючи на швидке наближення радянських військ та з метою порятунку хворих вояків, що перебували у шпиталях в районі Вінниці, було створено Революційний Комітет (Ревком) УГА (2). У відозві "До Галицьких Стрільців і Старшин" Ревком визначив своїм завданням "довести до безпроволочного порозуміння з тими Українськими кругами, які стоять на плятформі Укр. Радянську Соц. Респуб. і піддержуючи Укр. Радянське правительство стати основною частиною Укр. Червоно¡ Арміі". При цьому у відозві зазначалося: "Українська Червона Армія понесе разом з синьо-жовтим прапором - червоний прапор революції до Галичини і других частин України" (3). На початку січня 1920 р. почала використовуватися нова назва армії: "Червона Українська Галицька Армія" (ЧУГА).
За свідченнями окремих мемуаристів питання, пов'язані з символікою, почали виникати ще до приходу радянських військ. Ось як згадував про це І.Байдак: "Ждемо на большевиків, не приходять. Хтось розпустив вістку, що II. Гал. Корпус вже ввійшов в переговори з большевиками. Вістка була правдива. Зачинаємо і ми "червоніти". Першим кроком цього - формування дивізії червоних сс (Січових Стрільців - м.ч.) ... Радимося, як має виглядати нова печатка. Рішено, що печатка має бути з такими словами: "Дивізія Січових Стрільців", в середині в горі - тризуб а на долині зірка. А що і це ще було забагато, то замісць пятикутної зроблено осьмикутну. Трошки вашим, трошки нашим..." (4). Швидше за все, далі обговорення справа не пішла. Наведений вище уривок цікавий тим, що ілюструє прагнення до мінімального використання радянських символів.
29 січня 1920 р. був опублікований наказ, підписаний за команданта ЧУГА військовим референтом Рогульським в якому, з-поміж іншого, містилася вимога всім старшинам, урядовцям та стрільцям "замінити дотеперішний український значок червоною стяжкою (стрічкою - м.ч.)" (5). Не пізніше 10 лютого 1920 р. частини ЧУГА отримали наказ дещо іншого змісту, а саме "причепити під українську відзнаку на шапці червоні стяжки" (6). Як згадував Є.Бородієвич, напередодні вступу радянських військ до Бершаді (не раніше 8 лютого 1920 р.) в штабі 3-ї бригади відбулася нарада, на якій було вирішено "на шапках причепити під тризубом червону стрічку і тепер кликати себе "товаришами". На будинку бригади завішено червоний прапор" (7). Збереглася фотографія групи старшин 7-ї Львівської бригади, датована лютим 1920 р., на якій добре видно темні обідки довкола кокард на кашкетах трьох з семи старшин (8). Можливо, це червоні розетки, розміщені під кокардами з Тризубами.
ЧУГА так і не судилося стати основою окремих збройних сил, підпорядкованих уряду Української Соціалістичної Радянської Республіки. Відповідно до угоди, підписаної 11 лютого 1920 p., вона увійшла до складу Червоної Армії (9). 21 лютого 1920 р. було прийнято рішення про реорганізацію ЧУГА. Три її корпуси мали бути переформовані в бригади, що розподілялися між 44-ю, 47-ю та 48-ю радянськими стрілецькими дивізіями (10). Кожна бригада мала складатися з трьох піхотних, артилерійського та кінного полків, а також дивізіону важкої артилерії. Внаслідок таких перетворень велика кількість старшин не отримала призначень (11). Замість Начальної Команди (12) створено Польовий Штаб ЧУГА, у частини направлено політичних комісарів (13).
Поряд ¡з реорганізацією ЧУГА вживалися заходи, спрямовані на приведення її внутрішнього устрою у відповідність до устрою Червоної Армії. Ці заходи стосувалися і символіки, у § 3 Наказу Червоним Галицьким Військам від 28 лютого 1920 р. ч.з зазначалося: "Командний склад і козаки Черв. Арміі не мають жадних спеціяльних відзнак, а з приводу цего Командному складу наказую зняти всі відзнаки, а на кашкетах мати лише червоні розетки до получения червоно-армейськоі звізди. Жовто-блакітний прапор у всіх частинах замінить червоним" (14). Очевидно, саме цей наказ мав на увазі Др. Г.С., розповідаючи про залишення армії багатьма старшинами. При цьому він відмічав: "Приказ той мало хто виконав. Правда Гадзінський скинув синьожовту хоругов на Команді армії, одначе ЄЇ на разі незаступлено жадною. Наказ повторено вдруге з тим, що кождого, кого зустрінеться з національною відзнакою на улиці, представиться сейчас чрезвичайному трибуналови. Рівночасно повідомлено усіх, що команда має до диспозиції кількадесять тисяч більшевицьких звізд і кождий може одну одержати. Почалося спинюванє та провокованє людий на улицях, а навіть в команді, в кінці, коли, якесь індівідуум кинулося на одного старшину на улиці, щоби відорвати відзнаку на шапці (тризуб), прийшло до бійки" (15).
Наказ, що погрожував трибуналом за носіння кокард з Тризубом, нами не знайдено. Зате відомо про Наказ Галицьким частинам від 2 березня 1920 р. ч.4 в якому, з метою роз'яснення Наказу Червоним Галицьким Військам ч.з, були дані такі розпорядження щодо відзнак:

"І/ Всі старшинські відзнаки /на рукавах/ зноситься.

2/. Відзнаки родів оружія /на ковнірах без золота/ залишаэться.

З/. Відзнакою Українсько¡ Соціялістичноі Радянсько¡ Республіки э червоний прапор з написом "У.с.р.р."

Відзнакою всіх красноармейців з признана III. /третим/ Всеукраїнським Зіздом Рад 5. /пятираменна/ Звізда з серпом і молотом, як знамя селян і робітників. Лиш вона з дозволена.

Тризуб зноситься, а на разі з недостачі звізд мають всі носити червону відзнаку"(16).

Як бачимо, зі знаків розрізнення, що використовувалися в УГА, мали залишитися лише петлиці кольору роду зброї, але без облямування за категоріями старшин (17). Відповідно до Наказу Червоним Галицьким частинам від з березня 1920 р. ч. 7 належало як в службових, так і приватних відношеннях припинити звертання за степенями (18) і вживати виключно назви посад: "Товариш стрілець, - роєвий, - справник, - четовий, - сотенний, - курінний, - полковий; - дальше товариш адютант, - начальник штаба, - тов. лікар і т.д..."(19)
Отже, накази від 28 лютого та 2 березня 1920 р. передбачали позбавлення ЧУГА ознак національного війська шляхом заміни кокард з Тризубом червоними зірками (розетками), а синьо-жовтих прапорів - червоними. Але ці нововведення не знайшли розуміння у галицьких вояків. "Найбільше вражало нас, що заборонено носити тризуб. В тій справі їздила навіть окрема делєґація з цілого Il-го Корпусу, зглядно вже із бриґади ЧУСС (Червоних Українських Січових Стрільців - м.ч.) до полевого штабу до Балти. Делєґація вернулась з нічим" ֊ згадував Π.Мигович (20). Не дивно, що більшовикам довелося зіштовхнутися з опором. За словами І.Цьокана, "Революційного духа" стрільці ще сяк так приймали, як довго він не зачіпав їх національних святощів і почувань. Колиж заборонено ... носити синьо-жовті відзнаки і тризуб, конфлікти почали загострюватися. Стрільці шукали виходу в "компромісових" відзнаках, скомбінованих з тризуба і червоного тла під ним, або з червоної звіздки на синьо-жовтім тлі" (21). На малюнках 1 і 2 представлено спробу реконструкції згаданих "компромісних" знаків. Але, як зазначає далі І.Цьокан, поєднувати національну та радянську символіку також було заборонено. "Тут замітне те, що старшини такій забороні кінець-кінців піддалися, а прості стрільці ні" - наголошує він (22). Др. г.с. пояснює виконання старшинами заборони на носіння знаків розрізнення з національною символікою так. Більшовицькі комісари намагалися внести розкол між стрільцями і старшинам для чого, зокрема, заохочували доноси. Тому, "щоби недопустити на роздвоєня в армії", старшини зняли національні знаки розрізнення (23). Що ж до стрільців, то вони вперто не бажали носити червоноармійські зірки. У спогадах Др. г.с. міститься вельми цікаве пояснення цьому: "Більшевицькою відзнакою є пятираменна звізда, подібна до сіоністичних двох трикутників. Сю подібність знають докладно українські мужики. Вони перші почали дразнити стрільців сею, по їх думці, жидівською відзнакою. Та мало того. Ношене прилюдно цєї відзнаки уважали вони за відступництво від україньства і поставилися дуже ворожо до стрільців ... Стрільці, які тішилися безпримірною симпатією цілого населення, а тепер тратять ЄЇ через відзнаки, ані не думали їх припинати" (24). У 10-му гарматному полку відбулися загальні збори, на яких було ухвалено "демонстрацийно задержати синьо-жовтий прапор і національні відзнаки" (25). 11 березня 1920 р. від цього полку надійшов протест проти скасування Тризуба. В ньому підкреслювалося, що "отся відзнака (тризуб) стала вже історичною, та що за неї, як за видимий знак самостійности України, пролилося немало крови" (26).
14 березня 1920 р. нове командування ЧУГА відвідало всі бригади і полки армії, у відповідному газетному повідомленні відмічалося: "Настрій стрілецьтва і части старшин дуже добрий, бодьорий і революцийний в комуністичнім розумінню. Давних відзнак стрілецтво не носить, а у старшин ще можна стрінути" (27). Але швидше за все, носіння знаків розрізнення з національною символікою було більш поширеним, ніж це зазначалося в повідомленні.
Зважаючи на опір, поряд із заборонами більшовики намагалися дискредитувати національні символи за допомогою пропаганди. Питання про символіку піднімалося як на мітингах (28), так і в пресі. Газета "Червоний Стрілець" надрукувала замітку ״з листа одного Червоного Стрільця", в якій описувалися позитивні зрушення в одній з частин після призначення туди комісара. Окремий розділ під назвою "Жовтоблакіть" був присвячений символіці: "Ми носили досі на шапках старі відзнаки: тризуби, щитки та архангелів, ми припинали собі на грудях жовто-блакитні шматки, ми співали "Ще не вмерла Україна" і взагалі робили все те саме, що робили за Петрушевича і за Петлюри. Тов Комісар нам пояснив, що під сими відзнаками та під жовто-блакитним прапором висилали нас наші підпанки (коби хоча пани!) Петрушевичі, Тарнавські, Назаруки і ин. битися проти таких самих як і ми, українських та російських робітників та селян, що відзнаки ці заплямлені безповинною кровію цих робітників та селян ... Тепер ці відзнаки носить Петрушевич, гуляючи по вулицях Відня; а зрадник Петлюра враз зі своїми прихвостнями та польськими панами йде проти нас, виспівуючи "Ще не вмерла Україна". Виходить: раз такі відзнаки носять наші Петрушевичі у Відні, то ми не можемо їх носити, бо це панські відзнаки. І ми швидко поскидали їх. Тепер ви не побачите у нас ні одної такої відзнаки" (29).
На наш погляд, ніякого листа насправді не існувало. Більше того - автором замітки був, очевидно, наддніпрянець, оскільки національний прапор названо "жовто-блакитним", а не "синьо-жовтим".
Наявні у нашому розпорядженні джерела не дають точної відповіді на питання, коли саме більшовикам вдалося домогтися виконання заборони на носіння знаків розрізнення з національною символікою, з огляду на розпорошеність частин ЧУГА можна припустити, що в різних місцях це сталося в різний час. За словами Є.Бородієвича, якщо знаки розрізнення степенів старшини зняли без проблем, то національні відзнаки "скинено доперва на сильний натиск наших комісарів" (30). Як випливає з його спогадів, сталося це десь у середині березня 1920 р. Але усунення українських кокард з головних уборів аж ніяк не означало перетворення галицьких стрільців та старшин на свідомих борців за більшовицькі ідеї. Генерал А.Кравс пізніше згадував: "Хоч ми назверх стали червоні, вивісили на будинку, де містилась команда, червоний прапор, носили червоні відзнаки, одначе в нутрі ми були такі, як були до того часу"31. "Вправді члени ГА. (Галицької Армії - м.ч.) мусіли заложити звізди, не кинули одначе тризубів, лише хоронили їх як найбільшу святість" - свідчить м.Алиськевич (32).
Як зазначалося вище, відповідно до Наказу Червоним Галицьким Військам від 28 лютого 1920 р. ч.з частини ЧУГА повинні були використовувати замість синьо-жовтих прапорів червоні. Ці прапори, безперечно, мали відображати лише належність до Червоної Армії, у той же час є згадки про існування прапорів конкретних військових частин. Так, 11 квітня 1920 р. відбулося урочисте вручення Червоного прапора "Н-ському Стрілецькому Полкові Червоних Усусусів" (33). Це міг бути 1-й, 2-й або 3-й полк 1-ї Галицької Червоної Бригади УСС (34). Детальний зовнішній вигляд цього прапора, на жаль, невідомий. Зате у фондах Національного музею історії України зберігся прапор Окремої легкої Галицької батареї. Прапор червоного кольору, на ньому зображено білу контурну п'ятикутну зірку з серпом і молотом в центрі на тлі променів сонця, що сходить, жовтого кольору. Присутні також написи: "Пролетарі всіх краін, єднайтесь!", "Хай живе Інтернаціональна Червона Армія!", "Окрема легка Галицька Батерія" літерами білого кольору (35).
В кінці березня 1920 p. у середовищі старшин ЧУГА почала визрівати думка про розрив союзу з Червоною Армією. Першим повстав 6 квітня 1920 р. 3-й Галицький Червоний Кінний Полк. Після початку 24 квітня 1920 р. спільного наступу Війська Польського та Армії Української Народної Республіки 2-а та 3-я бригади ЧУГА залишили фронт і були інтерновані поляками. 1-а Галицька Червона Бригада УСС була розбита під Козятином, лише окремим її підрозділам вдалося з'єднатися з Армією УНР. ЧУГА перестала існувати (36).
Таким чином, до моменту входження ЧУГА до складу Червоної Армії для її символіки були характерними спроби поєднання національних та радянських символів (червона стрічка під кокардою з Тризубом). Це суперечило поглядам більшовиків, які вважали українські національні символи ворожими. Включення до складу Червоної Армії мало одним зі своїх наслідків радикальні зміни в символіці ЧУГА. Відповідно до наказів від 28 лютого та 2 березня 1920 р. місце Тризуба та синьо-жовтого прапора мали зайняти радянські символи, що не містили в собі національних ознак. Заборона на використання національної символіки викликала невдоволення значної частини особового складу ЧУГА і стала одною з причин зростання антибільшовицьких настроїв, що зрештою призвело до виходу галицьких частин з Червоної Армії.

1. Назва "Українська Галицька Армія" використовувалася збройними силами Західної Області Української Народної Республіки (ЗО УНР) у період союзу зі Збройними Силами Півдня Росії (листопад 1919-січень 1920 р.). До того часу вони мали офіційну назву "Галицька Армія".
2. Krotofil M. Ukraicska Armia Halicka 1918-1920. Organizacija, uzbrojenie, wyposapenie i warttonьж bojowa sii zbrojnych Zachodnio-Ukraicskiej Republiki Ludowej. ֊ Torun, 2002. ֊ S. 131.
3. До Галицьких Стрільців і Старшин// Червоний Стрілець. - 1920. ֊ 6 січня.
4. Байдак І. Наступ на Винницю в квітні 1920 Р.//ЛІТ0ПИС Червоної Калини. - 1936. ֊ ч. 6. ֊ с. 12.
5. Наказ Ч.У.Г.А.//Червоний Стрілець. ֊ 1920. - 29 січня.
6. Денник Начальної Команди Української Галицької Армії. ֊ Нью-Йорк, 1974. ֊ с. 204.
7. Бородієвич Е. В чотирокутнику смерти. Причинки до трагедії УГА на Великій Україні. -Львів, 1921. -с. 62.
8. Літопис Червоної Калини. - 1937. - ч. 5. - с. 5.
9. Угольний камінь// Червоний Стрілець. - 1920. - 20 лютого.
10. Krotofil M. Ukraicska Armia Halicka... - s. 136.
11. Гірняк H. Останній акт трагедії Української Галицької Армії. - Б.М., 1959. ֊ с. 152.
12. Начальна Команда ֊ вищий орган управління Галицької Армії.
13. Krotofil M. Ukraicska Armia Halicka... - S.133-134.
14. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України). ֊ ф. 2188. - Оп. 2. - Спр. 38. - Арк.13.
15. Др. г.с. Перші дні з більшевиками (Зі споминів)// Календар Червоної Калини на 1922 рік. - Жовква, 1922. - с. 62 63.
16. ЦДАВО України. - ф. 2188. ֊ Оп. 2. - Спр. 70. - Арк.47.
17. Відповідно до XLVI Розпоряду Державного Секретаріату Військових Справ зо УНР від 22 квітня 1919 р., яким затверджувався однострою Галицької Армії, "вилоги" (петлиці) мали довжину 7,2 CM і по три трикутні вирізи зверху і знизу, що надавали їм характерну "зубчату" форму, у сотенних старшин зубці петлиць зверху і знизу мали золотий кант Змм завширшки, на петлицях полкових (булавних) старшин вирізи заповнювалися золотою тканиною, що виходила на з MM від кінців зубців. У генеральних старшин "зубчатка" була не з кольорового сукна, а зі срібної тканини, вирізи між зубцями заповнювалися золотою тканиною.
18. Термін "степень" відповідав терміну "dienstgrad" в австрійській та "чин" у російській армії.
19. ЦДАВО України. ֊ ф. 2188. ֊ Оп. 2. - Спр. 38. - Арк.32.
20. Мигович п. При 1-ій Бригаді Червоних Українських Січових Стрільців//Літопис Червоної Калини. ֊ 1938. ֊ Ч.10. ֊ с. 11.
21. Цьокан І. УГА між Добрармією і Червоною Армією// Українська Галицька Армія, у 40-річчя її участи у визвольних змаганнях в 1918-1920 pp. (матеріяли до історії). - T.2. - Вінніпег, 1960. ֊ с. 213.
22. Там само. - с. 213.
23. Др. Г.с. Перші дні з більшевиками... - с. 63.
24. Там само. - с. 63.
25. Там само. - с. 64.
26. Денник Начальної Команди... ֊ с. 230.
27. Виізд НКЧУГА. до місця постою наших бригад//Червоний Стрілець. ֊ 1920. ֊ 25 марта.
28. Бородієвич Е. В чотирокутнику смерти... - C.65.
29. З листу одного Червоного Стрільця//Червоний Стрілець. - 1920. - 11.квітня.
30. Бородієвич Е. В чотирокутнику смерти... - С.66.
31. Цит. за: Гірняк Н. Останній акт трагедії Української Галицької Армії... ֊ с. 47.
32. Алиськевич м. Пів року під більшовиками// Літопис Червоної Калини. - 1933. ֊ 4.9. - с. 22.
33. З життя Червоного Стрлецтва//Червоний Стрілець. - 1920. - 29 квітня.
34. 28 березня 1920 р. бригади ЧУГА отримали такі назви: 1-а Галицька Червона Бригада УСС, 2-а Галицька Червона Бригада, 3-я Галицька Червона Бригада (Див.: Krotofil M. Ukraicska Armia Halicka... ֊ s. 156).
35. Тинченко Я. Армии Украины 1917-1920 гг. ֊ Москва, 2002. - с. 124.
36. Krotofil M. Ukraicska Armia Halicka... - s. 158-159; Підкова І. Червона Українська Галицька Армія//Довідник з історії України. - т.з. - к., 1999. - с. 565-566.

First   Prev  21 - 30   31 - 40  41 - 50  51 - 60   61 - 70  Next   Last
New Products
Mithridates VI Eupator - Pontus king who ruled in 120-63 BC; 54 mm
Mithridates VI Eupator - Pontus king who ruled in 120-63 BC; 54 mm
$ 4.35
Battalion commander, infantry captain of the Red Army. USSR, 1941-43; 54 mm
Battalion commander, infantry captain of the Red Army. USSR, 1941-43; 54 mm
$ 3.73
Military photojournalist, senior lieutenant, USSR, 1943-45; 54 mm
Military photojournalist, senior lieutenant, USSR, 1943-45; 54 mm
$ 4.35

Statistics

Currently Online: 2 Guests
Total number of messages: 2918
Total number of topics: 317
Total number of registered users: 1356
This page was built together in: 0.0595 seconds

Copyright © 2019 7910 e-commerce